ґобіт та проблеми профспілок

Стаття про один з найгучніших скандалів у кіноіндустрії в 21-му сторіччі.

Профспілки та Ґобіт. Як м’яка сила може перемогти гігантів

Для більшості людей, яким за 40, профспілка, за старою радянською пам’яттю – це організація, яка збирає гроші, а потім видає путівки за півціни. Для тих, хто молодше, перша асоціація – страхова компанія, де внески сплачують усі, а в разі непередбачених обставин допомогу отримує той, хто її потребує.

Насправді ж «правильна» галузева профспілкова організація – це набагато більш потужний інструмент, який здатний не тільки поліпшити умови праці або вирішити трудову суперечку, а й глобально в масштабах держави вплинути на політику у відношенні тієї чи іншої професії.

Профспілка творчих працівників, культурних підприємств і організацій, які у нашій країні традиційно фінансуються за залишковим принципом – важливий засіб для постійної боротьби за права артистів і працівників індустрії.
Завдяки участі в них відомих особистостей, кейси творчих профспілок з’являються на перших шпальтах газет і вчать нас тому, як можна відстоювати свої права. Правда, не завжди це виходить успішно, але подібними справами створюються прецеденти, на які можна спиратися менш впливовим профспілковим організаціям.
Нещодавно ми розповідали про сумний, але повчальний досвід польських музикантів, які не змогли подолати бюрократію в прагненні створити свою організацію.

Скандал з “Ґобітом”

Сьогодні – нова історія з безуспішним фіналом, який, втім, призвів до великих і прогресивним наслідків.
Це гучна драма зі зйомками одного з найвеличніших фільмів в історії кінематографа – трилогії «Ґобіт».
Участь трьох провідних голлівудських гігантів: New Line Cinema, Warner Brothers і Metro Golden Meyer, розкручена і обсипана дощем з Оскарів франшиза, улюблені актори у ролях улюблених персонажів, досвідчена команда біля керма. Здавалося б, що може піти не так?
Але каменем спотикання стали, як зазвичай, фінанси.

Суть проблеми

Компанії-видавці зажадали у уряду Нової Зеландії, де планували знімати фільми, податкових пільг. Для невеликої країни з економікою, що розвивається, втрати пари відсотків означали нечувані суми (при бюджеті першої частини майже в пів-мільярда доларів). Консультації та торги тривали більше року. Через це проект покинули кілька ключових професіоналів, включаючи Гільєрмо Дель Торо.
Щоб врятувати виробництво і отримати хоч щось, уряд Нової Зеландії пішов на компроміси і питання зі студіями пообіцяли вирішити.

Декорації Ґобітона
Декорації Ґобітона

І тут виявилося, що місцеві актори і працівники, на яких лягав весь тягар виробництва (а в створенні фільму, декорацій, костюмів та ін. брало участь загалом близько п’яти тисяч чоловік), будуть отримувати менше своїх британських і американських колег, і умови праці ( трансфер, харчування, побутові питання) будуть відрізнятися від заокеанських працівників.

Хроніки боротьби

І тут в справу вступили Австралійська гільдія кіноакторів (представляє також інтереси акторів Нової Зеландії) і профспілка працівників кінематографічної індустрії.
Вони вимагали адекватної винагороди та умов праці. Ні студії, ні уряд не йшли на поступки. Тоді актори і працівники оголосили страйк.

Терміни підганяли, студії почали зазнавати збитків, стратегії виробництва та просування довелося коригувати кожен день.
А профспілки підключили мас-медіа. На захист акторів і всього складу знімальних груп виступили Кейт Бланшетт, Хьюго Вівінг і Карл Урбан, що є світовими кінозірками, але є членами Австралійської профспілки. Їх підтримали британці Іен Маккелен, Орландо Блум і Енді Серкіс, також зайняті у фільмі, і знайомі з «бунтівниками» з часів «Володаря Перснів».
Студії тиснули на продюсера Пітера Джексона, той на нервовому грунті зліг у лікарню і пообіцяв перенести зйомки трилогії в іншу країну. Дізнавшись про це, новозеландські активісти влаштували масові ходи з вимогами навести лад і справедливість у ставленні до місцевих працівників.

Активісти проти перенесення зйомок “Ґобіта”

Профспілка, в свою чергу, весь цей час вела відчайдушну боротьбу в судах. Справа дійшла до Верховного суду Нової Зеландії. І суд в задоволенні позову відмовив, щоправда, із застереженнями. Вони і вирішили справу.

Перемога чи зрада?

Студії погодилися переглянути, хоч і не повною мірою, умови праці місцевих учасників зйомок. Працівники кіновиробництва погодилися з ними і припинили страйк. Джексон був призначений режисером. Справа зрушила з місця і через півтора року перший фільм вже був змонтований.

У жовтні 2010 року уряд Нової Зеландії прийняв низку законів спеціально для регламентування зйомок трилогії «Ґобіт». Однак, рішення вийшло половинчастим, так як проміжні перемоги профспілкових організацій в цих законах відображені не були і стали особливим випадком.

Прем’єра “Ґобіт. Несподівана мандрівка” у Окленді

Профспілка юридично програла. Але фактично були створені важливі прецеденти і отримані позитивні результати.

  • профспілка заявила про небажання миритися з дискримінацією місцевих працівників індустрії;
  • профспілка ініціювала і супроводжувала юридичні дії і довела їх до компромісного рішення суду;
  • профспілка підтримала страйк працівників і юридично супроводжувала страйковий комітет;
  • успішно організована піар-кампанія не дала зам’яти справу і правильно налаштувала широкі народні маси, що виступили не проти бунтівників- акторів, а стали на їх захист;
  • все це дало зрозуміти «заїжджим столичним» ділкам гігантського американського кіно-бізнесу, що в «провінційній» країні зневажати місцевих професіоналів не вийде, і вони повинні працювати на прийнятних умовах в порівнянні зі «столичними зірками».

Наслідки

Історія профспілкової боротьби епохи «Ґобіта» увійшла в епічний канон літописів про те, як потрібно боротися за права на гідну роботу.
В результаті багато хто з новозеландських і австралійських акторів, постановників, освітлювачів, художників, інженерів-декораторів та ін., отримали гідну оцінку своєї унікальної роботи у вигляді голлівудських контрактів.

Уряд побачив силу, яку раніше недооцінював, і побудував стратегію співпраці з профспілковими організаціями. А провідні кінокомпанії усвідомили, що кіно в Новій Зеландії можна знімати на високому рівні, але на цивілізованих і паритетних умовах.

Що нам до того?

Профспілки творчих працівників в Україні та організації, що діють в напрямку підтримки професіоналів у творчій сфері, повинні винести уроки з подібних історій, яких не один десяток стався за останні роки, і усвідомити свою силу.

admin2 Автор:

Ваш комментарий будет первым

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *