Школа ненависті. Урок 16. Мєлкіє люді

Знаєте, що найстрашніше у світовій історії? Ні, не війна, чума та голод. А мєлкіє люді. Та їх жалюгідні мрії. Від них всі великі проблеми.

Ось подивимось на глобальних людей. Вони, хоча і були поганими для більшості, але ж мали грандіозні амбіції.

Повернути території та міць Римської імперії.

Захопити владу в усьому світі.

Зібрати до купи всі гроші світу.

Змусити більшість населення Землі встановити твою операційну систему і продавати додатки до неї.

Придбати більшість фантастичних кіно-франшиз і зпаскудити їх так, щоб всі глядачі у світі плювалися.

Скажіть, це ж викликає, хоча і огиду, але щире захоплення масштабами мрій людей, що все це (і багато ще чого) вчинили.

Кожна з цих дій так чи інакше вплинула на світову історію, і, як виявилося, вплив був доволі прогресивним.

Але є і інші люди. Жалюгідні. Маленькі. Ниці. Але з «великими» (як їм здається) амбіціями.

І ось вони починають активну діяльність. Крадуть, зраджують, вбивають, підкупляють, тобто активно просуваються харчовою драбиною до рівня, з якого вони вже можуть починати робити свою мрію реальністю.

І роблять.

Один готує і робить державний переворот у країні, яка тільки почала рухатися в бік світла, і становиться міжнародним злочинцем без шансу залишитися на волі у цивілізованому світі.

Другий посідає найвищу державну посаду, не маючи ані досвіду, ані розуму, ані сили характеру, і становиться посміховиськом, що буде висміяний у віках в історії.

Третій безглуздо кидає в бій свої найкращі війська і втрачає їх у війні, що незрозуміла нікому.

Четвертий, пройшовши довгий шлях зрадництва, готовий посісти омріяну посаду у колаборантському режимі.

Здається – ось прийшов момент, коли можливості дозволяють нарешті зробити великі справи, про які вони всі мріяли ночами, виношуючи зловісні плани.

І що ми бачимо?

Думаєте, вони мріють захопити Сонячну систему і почати війну з Альфа-Центавра?

Будувати на роботизованих заводах зоряні руйнівники класу «Венатор»?

Законодавчим шляхом зробити економіку країни прогресивною, а гуманітарну сферу – національно оріентованою?

Принести мир та процвітання відсталим аборигенам?

Ні.

Один замутив держпереворот лише заради того, щоб віджати собі банк, який в нього віджала держава. Банк!

Інший привів у рух армії лише для того, щоб захопивши степи, дати воду у вкрадений шматок скали, якому не може дати ладу. А разом з цим винищити потомків тих, кого інший блазень заселив замість знищених місцевих.

Третій веде себе як слон на фарфоровому заводі у світі політики лише заради того, щоб його гівняний нездарний серіальчик крутився на головному каналі ворожої країни. Серіальчик, Карл!

І наостанок, колаборантська інфузорія мріє про те. щоб автозавод, що робив «Мерседеси» та «Опелі», повернувся до випуску «Запорожців». Це в його розумінні щастя і процвітання.

І через змову всіх цих мєлкіх людєй ми маємо війну. Гинуть здорові, молоді, красиві і великі люди. Які мріяли про міжзоряні перельоти, про зелену енергетику, про припинення старіння, про очищення планети, про гармонію і добро.

І якщо всі вони загинуть, залишаться лише ниці маленькі гниди, які будуть водити паради на честь «Вєлікай перемогі» або «Вєлікай пабеди» та ставити і втілювати свої вбогі мрії про шашлики та мівінку і шавєрму під липами. Бо на більше в них немає ані фантазії, ані освіти, ані здорової зухвалості.

Це якщо великі не переможуть.

Юрий Глушко Автор:

Ваш комментарий будет первым

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.