Вбогість лівацьких сексистів

або До чого тут Іво Бобул?

Будь-яка толерастична та лівацька пошесть веде у глухий кут.

Дивіться самі: при наближенні совкового «міжнародного» жіночого дня (який цивілізовані шари населення планети не знають, бо в них є День Матері, наприклад) почався несамовитий вереск грантоїдів про рівність та всяке таке.

По-перше, гендерна «рівність» вже була у совку, і звідти тягнеться сучасна потворна її пропаганда. Ось, як вона виглядала (на фото). Нумо, «активістки» за гроші сороса, взяли по лому та вперед, реалізуйте свої забажанки.

Як на мою думку, це ані фізично, ані демографічно, ані економічно необгрунтовано і взагалі, неправильно. І можливо лише у екстремальних обставинах (загинули на війні, чи поїхали у Польщу на роботу всі чоловіки, наприклад).

По-друге, жінки та чоловіки — це різні істоти. Починаючи з фізичних ознак, і закінчуючи моделями поведінки, ними визначеними. Не можна вимагати від бегемота залізти на дерево також спритно як мавпа. Не можна кота примушувати ганятися за ведмедем, або тягнути санчата по снігу, як це успішно робить собака. Кожне створіння на планеті призначене для своїх завдань, в чому і є сенс їх життя та існування в цілому. Тому, любі феміністки, бігом від монітору, у вас борщ закипів :)))

По-третє. Якщо чоловіки будуть ставитися до жінок як до рівних собі, то для чоловіка жінка буде як чоловік, вірно? Цього ж ви прагнете? Але ж чоловіки не дарують один одному квіти (окрім як на похорон), парфуми та прикраси, не обіймаються, та не цілуються і не кажуть, «який ти красивий сьогодні!». Десь 5% роблять таке, але це фізіологічна меншина (яка має право на існування, хто ж проти), яку нам теж намагаються зробити нормою життя для 95% більшості. Але, про це потім якось.

Тому феміністки і ті, хто бажає дуже багато рівності, не отримають солодощів, прикрас, квітів і слів любові на «жіноче» свято (що є дуже дискримінаційним та нетолерантним означенням). Вже звиняйте, рівність так рівність. :))

Але, якщо серйозно, я взагалі не бачу ніякої проблеми, яку треба роздмухувати до рівня вуличних погромів.

Я бачу жінок-директорів, таксистів, програмістів, інженерів. Майже кожного дня якась дівчина-геймерка декласує мене у змаганнях. І я радію, коли у моїй команді є якась леді-титан, що своїм мечем та щитом розкидає знаних чемпіонів по всьому полі битви.

Тому що я розумію, що, як інша істота, вона більш уважна, більш прискіплива до деталей, може мати кращу пам’ять та реакцію, а не як я — біг вбивати суперника та задивився на красивий краєвид :)) І це і є цінність. В особливостях. В спеціальних природних вміннях. В нерівності.

Тому, хай жінки будуть жінками.

А грантоїди, що своїми криками про перевагу однієї статі, насправді, дискримінують її, хай горять у пеклі. Разом з Розою та Кларою.