Пересичення пересічних

Читаю мудрий наріт всюди. Наш, омериканський, британський (там полегше трохи, але теж дохєра вумних), польський тощо. Навіть інфузорій зза парєбріка іноді у туалеті читаю, щоб далеко не бігти, коли знудить.

В твітері читаю, на пейцбуці, вкантагтікє, на сайтах Г+Г (о, це окремий паноптікум, іноді гірше інфузорій).

Читаю про політику, про наукові досягнення, про айті-шмайті, про відеоігри та новинки моди, куні…, ой, сорян, кулінарії та про все таке.

І бачу поглядом зтомленим, що все гірше, ніж Митець сформулював. Кругом не хуйня. Кругом люди просто охуїли.

Те їм не так. Це їм не так. Це гівно. І це гівно. І ці гівнюки. Краще б оце зробили. Нахєра це нам? Знову це гівно. Це якісь пєдіки. І ці повні дебіли. Як, знову гівно?

І так по колу щодня щосекунди. Десятки мільйонів охуївших додіків марно пиздЯть на все навкруги.

Зробили їм красивий одяг — не те. Прийняли нормальний закон — не так. Красиву гру зробили — гівно. Машину на сєроводороді в космос запустили — смердяче гівно.

І я зрозумів що з цим треба робити.

Треба щоб у людей були лише дві ганчірки, щоб прикрити свої цюцюрки. Олов’яна миска з тюрєю. Алюмінієва кружка з водою. На тиждень.

І щоб пахали як скажені з ранку до ночі щосекунди, щомиті, таскаючи камені з місця на місце за те, що при гарному тасканні кожен п’ятий, обраний Чатом GPT, отримає ще трошечки тюрі і ковток води.

Щоб люди згадали нащо їм рот насправді, а не для постійного висловлювання хуйні. І жопа нащо насправді. Що їжа потрібна щоб вижити, а не пиздіти про «послєвкусіє». Що очі потрібні, щоб бачити небезпеку за кожним кущем. А не щоб дивитися безперервно пиздячий телевізор. І що треба просто мовчати, коли не питають, щоб не отримувати пизди щомиті чи не привабити хижаків. А якщо не мовчати, то діяти і перемагати хижаків. Ну, про перемагати — це не хараз, це через десять поколінь, не менше.

Прості бажання. Проста реалізація. Щастя справжнього життя.

Ви скажете: «Так це ж рай ти описав, дядьку Джулс!»

А я скажу: «Ні, діточки мої. Це я описав війну».

Охуївшому людству потрібна війна. Вони звали її, вони бажали її аж вищали. Вони хочуть повернутися до справжніх цінностей.

І вона вже відбувається. Не тільки на пустельних вукойобінах заштатної бідної та дурної падчериці совка. Всюди.

Ми звикнемо і пристосуємось першими. Тому і виживемо з більшою вірогідністю. На жаль, з інфузоріями разом. Бо вони так живуть завжди і заводяться всюди.

Але ж дуст ніхто не відміняє. Якось продезинфікуємось.

А про іншу частину людства не можу нічого сказати. Та і якось похуй мені.

Добрий ранок. діточки. Час вйобувати за нову пайку. День подовшав, норма збільшилася.