А тепер — про кіно. Трапився мені трейлер нового супер-пупер вітчизняного сільського блокбастеру «Королі репу». Взагалі, віДчизняне кіно з часів глибокого совку я зневажав до повного його несмотріння. Коли вчився на режисера (був такий період в моєму житті), треба було дивитися всякий непотріб типу «Бронетьомкіна Поносця» та інше гівно.
Українське сучасне кіно не принесло змін в мій світогляд (окрім Вкраденої, яку вважаю не гіршою за «Холодне серце», і Сторожової застави, яку вважаю рівною «Серцю дракона»). Тому я, як і раніше віддаю перевагу британському в першу чергу, методу, потім скандинавському, а потім південному — італійському, французькому, іспанському та південноафриканському. Канадське кіно — окремий варіант. З австралійським дуже мало знайомий. Окрім «Принцеси Зіни» Пітера Джексона дивився всі інші фільми Пітера Джексона та мега-епопею «Австралія».
Американське та латиноське кіно дуже багатобічне і заслуговує на довгі розмови про конкретні напрями та зразки.
Зараз по роботі маю час на вивчення студентських короткометражок (саме час для дипломних), які роблять нормальні майбутні кіномитці. І що ми бачимо у тих, в кого немає війни та села?
Італійська дівчинка зробила оперу (!) на 20 хвилин про те, як у невеличкому містечку виявилась легендарна актриса театру, якій молодь повернула останню хвилину слави.
Мексиканський хлопець зняв фантастику як у загубленому у пустелі поселенні виріс геніальних хлопчик, що мріяв літати у космос і за допомогою контрабандистів таки збудував свій зореліт (який перелетів через стіну і привіз чувака до кращого життя :)))
Шведський юнак зробив комедію про те, як герою, у якого була фобія бороди :))) (читай, рідкісна і неприємна для соціалізації хвороба) звичайні жителі міста, гопники, емігранти, продавчині, полісмени допомагають жити з цим і врешті він одужує, (читай, пристосовується).
Все з вірою в людей і те, що добро переможе. І знято так, як в совку ніколи не знімали і не знімуть наближчим тисячоліттям.
І тільки у найбільшій, найдуховнішій та найгероїчнішій країні Європи (без іронії та сарказму) кіно як не про зеків та гопників, так про пиздостраждання емігрантів чи пригоди молодих довбойобів. Безнадія, злість, бруд та погана акторська гра непрофесіоналів (тут і професіоналам особливо нема де навчитися навіть азам, все за рахунок таланту та титанічної особистої праці).
Тому європейське та справжнє американське кіно хочеться дивитися, а українське — поки ще ні. Починаючи з титулу «Королів». Чому не назвати «Відчайдушні спритномови»? чи «Зухвалі балакуни»? Люди пішли б тільки подивитися що воно таке :)))))
Сподіваюсь, настане мир, море знов наповниться, червоно-зелений морок згине в історії, пройде час, і наші юні режисери приїдуть з навчання у цивілізованих країнах і зроблять своє, крутіше за «Фарго», красивіше за «Аватар» і смішніше за «Монті Пайтон».
Ваш комментарий будет первым