Все, комедії майже закінчилися. Навіть чорні.
Фільми – номінанти на головні кінопремії, зазвичай, це драми. Навіть трагедії. Трагедії простих людей, що відбуваються буквально поруч щохвилини. І про які ніхто не знає. Для нас у тилу звістки про смерть знайомих стали звичними. У тих, хто на війні, смерть діє в реальному часі у промислових масштабах.
А нещодавно спокійний цивілізований світ був розслабився на кілька років. І люди перестали хотіти помічати неприємні зміни потім. Тому треба їм постійно нагадувати про те, що їх мирне бюргерське життя дійшло кінця.
Сьогоднішній трейлер і фільм – моторошна і сумна історія. Ось прямо зараз спитайте себе: чи знаєте ви де ваші діти і що з ними відбувається? Знову ж, в умовах війни це питання тримається в тонусі: постійно бути на зв’язку, при тривозі ховатися у підвал чи між стінами, подавати сигнали небезпеки, звертатися про допомогу, навіть надавати першу медичну допомогу – це наші діти потроху освоїли і це їм дуже полегшить подальше життя.
Але в мирному суспільстві на всіх чекають небезпеки, про які ми можемо навіть не здогадуватися.
Я пам’ятаю, як в підлітковому віці я ходив сам по кар’єрах, заводах, приходив на рампу доменної печі дивитися як йде випуск чавуна, проходив верхнім мартенівським цехом і дивився, як дивні машини на рейках закидують в печі присадки, тренувався в пробіжці стіною кисневого цеху між двома «вибухами», коли стравлюють стиснений газ, підсмажував сосиски у покинутому екскаваторі на 30-метровій глибині на самому дні гранітного кар’єру, мандрував підземними галереями камнедробильної фабрики, сидів непоміченим в кабіні тепловоза в профілакторії депо в той час, коли навкруги працювали ті, хто його ремонтував 
Дитинство було цікаве і веселе, навіть для одного. А тепер я іноді замислююсь скільки всього могло трапитися через один неправильний крок чи непомічений оголений дріт, чи від вислизнувшого з-під ноги каменя, або гальма «Бєлаза» чи скрепера, що не втримали б машину на схилі.
Ну і нічого. Мені пощастило. Бо я був хитрий, винахідливий і уважний. Але щастить не всім.
Роблячи трейлер до цього бентежного канадского фільму, я міг зробити детектив з маніяком на самоскиді, історію жорстокої гри, що зайшла надто далеко, нещасний випадок на виробництві. І все було б в тему і зацікавило б глядача.
Але в якийсь момент я переробив ролик, зосередившись на емоції. На уявному лисеняті, який виявився справжнім, і в якого треба було повірити з самого початку. На тому, що гра дійшла кінця і першому в житті відчутті справжньої втрати. Цей бік історії дуже сильний і дуже сумний. І про нього думаєш потім, згадуєш все, що втратив ти, і нічого не міг зробити. Бо є речі, незмірно сильніші за тебе, і вони відбуваються, а ти можеш тільки спостерігати. Це боляче. Але загартовує на майбутнє.
І це гарно, що жахливі речі досі нас вражають. І ми здатні відчувати, думати і співчувати. Але, на жаль, не робимо корисних висновків. І про це буде наступна історія завтра.
Фільм «Fauve» («Хижак», «Дикун», «Звір»). Лауреат «Sundance», номінант «Оскара». Посилання на оригінальний фільм французською мовою з англійськими субтитрами – в першому коменті.
Повний фільм Fauve:
Ваш комментарий будет первым