В черговий раз наша ніч почалася з того, що без тривоги прилетіли три ракети. А потім ще декілька. А потім летали реактивні шахеди, а потім весь день взагалі відбувалася якась прутня. То шахеди, то буревій, то ще щось.
Я весь цей час дуже ретельно і багато працював, навіть не відкривав жалюзі на вікні і не бачив що там, здогадувався лише за звуками.
І ось над цим фільмом задумався, під муркотіння кішечки, яка боїться грози і виперлася на руки перечекати негоду.
Фільм називається Desvelo. З іспанської це Безсоння, але є ще сенс Стурбованість, Тривога. Це ближче до змісту фільму.
Імена режисерів та акторів вам нічого не скажуть, навряд чи ви цікавитесь незалежним кінематографом Венесуели, як і я, власне.
Фільм навіяний часами Ковіда, який чорною смертю пройшовся по латиноамериканським країнам, де процент померлих був дуже високим через бідність, неосвіченість та забобонність населення, та велику кількість населених пунктів, де немає лікарень і куди дуже важко дістатися. Ця епідемія зробила в Південній Америці величезну діру в популяції, яку навіть важко порівняти з війною.
Тому апокаліптичні настрої того часу зрозумілі, і вони знайшли відображення в ціьому візуальному нарисі.
Але мене це вразило тим, що ми, насправді, кожного дня і кожної миті можемо померти. Абсолютно не готові до цього, без оголошення тривоги. Без можливості обійняти наостанок близьких. Або, хоча б взяти в руку ліру і прийняти героїчну позу помираючого геніального поета 🙂 Просто вжжжжж-бабах-камені-вогонь-пил за дві-три секунди і все.
Тому я, наприклад, знаючи таку перспективу, нічого не роблю. В сенсі, спеціально ніяк не готуюсь.
Важливі файли давно в хмарі.
Через місяць після того, як я перестану заходити на певний сервіс, він відправить листи всім, кому потрібно з файлами, документами, доступами до сервісів, які я менеджерю і інструкціями що з цим всім робити.
Всі фотографії, творчість, щоденники, тобто, все, що допоможе зберегти мою особистість, принаймні, її публічний бік, теж давно розкладені по «вічним» безкоштовним сховищам. Кому цікаво, зможе легко знайти за тегами і, наприклад, видати книжки моїх віршів, декілька повістей, два недописаних романи і десяток синопсісів до сценаріїв. Всі відеороботи давно на Ютюбі.
Тобто, в мені живому, якби і нема ніякої потреби для продовження існування моїх думок.
Тому я нічого не роблю. Швидко-швидко роблю свою роботу, щоб встигнути поки не вирубили електрику або щось не прилетіло. Глажу котів. Годую дворовий контактний зоопарк 🙂 Гигикаю з друзяками в коментах та телеграмі. Нічого важливого.
Цікаво, як вам відгукнеться риторичне питання героїні фільму.
Зробив роліку українські субтитри, бо іспанська така іспанська 🙂
Ваш комментарий будет первым