— Ми всі дуже мало знаємо про нашого командира. Звідки він? Коли він прокинувся? Скільки століть він вже пильнує життя залишків людства? Жодних відповідей.
Еріс Морн говорила тихо. Але тиша в кабінеті командера була такою. що кожен крок її м’яких чоботів. які свого часу не пробудили сторожів Рою в Пекельній Пащі. віддавалися від стін луною.
— Навіть ті. хто всі ці роки йде з ним бити ворогів — я, Шакс, Сейнт-14, Осіріс, Кейд-6, Аманда, Ікора — не знають про нього майже нічого. І тут — новина. Виявляється. у Завали була дружина. І син. Саладін зберіг цю таємницю, бо він один бачив цю історію на власні очі.
Лорд Саладін ледь нахилив голову. Він був у шоломі, щойно повернувся з наради у Каятль. Еріс продовжила:
— А тепер. коли Калус з Пірамідою віддали мешканців Башти на поталу привидам. про це дізналися всі. Але що це змінило? Для командера найважливіше — це його служіння людству. Він має достатньо сил для того. щоб тримати свій біль у собі. Всі так думали. Але що станеться. коли він не стерпить? Коли він засумує? Бросить свою варту? Відмовиться від Світу?
Всі присутні перезирнулися. Аманда сховала лице у долоні, нещодавні події з Вороном вивели її з рівноваги. Ворон стояв біля гігантського вікна і виглядав дуже серйозним.
— Чи може доля людства залежати від того. як себе почуває одна людина? Хай навіть він Пробуджений та безсмертний?
Еріс зробила паузу і прошкандибала повз стол командера. Раптом її голос став сильним, вона підняла кістку ахамкари і зеленувате світло освітило її повні туги очі.
-Ні. нам треба зберегти Завалу. Він наш друг. Він наш захисник. Він — наша родина. Немає часу на балачки. Всі по місцях! Я починаю новий ритуал. Цього разу ми не можемо схибити!

Ваш комментарий будет первым